«Я доторкнуся до слова…»
Г.Костів – Гуска
Кожна творча людина за допомогою різних засобів намагається передати власні почуття до навколишнього світу, побачити те, що для багатьох залишається непоміченим. Здається, звичайні речі, а їх можна так оригінально описати, змалювати, передати в поезії чи музиці. Від Бога справний майстер слова, громадсько-політична діячка, перекладачка з Борщева Ганна Костів-Гуска своїми натхненними поезіями не залишить байдужою ні одну людину, яка має живу душу. Недавно Ганна Михайлівна відсвяткувала поважний ювілей та 45-річчя творчої діяльності. З цієї нагоди у читальному залі бібліотеки Заліщицького аграрного коледжу ім.Є.Храпливого відбулася літературна година «Я доторкнуся до слова…» за участю студентів І-х і ІІ-х курсів, які вивчають на заняттях з української літератури творчість поетів рідного краю, цікавляться літературними здобутками письменників Тернопільщини, зокрема і творчістю Ганни Костів-Гуски.
Завідуюча бібліотекою коледжу Ємчук Н.В. ознайомила присутніх із життєвим і творчим шляхом поетеси, лікаря за фахом, митця за покликанням, її досягненнями і визнанням справжньої берегині роду. Викладач української мови та літератури Атаманчук Л.А. надала можливість студентам збагнути поезію Ганни Костів-Гуски, сприйняти і осмислити навколишній світ через її поетичне слово.
На митця впливає природа. Саме природа стала для Ганни Костів-Гуски отим натхненням для написання пейзажної лірики. А духовне начало, якому належить чільне місце у її творчості,- ніби підсумок життя і здобутків її роду. Про це свідчать поезії різних збірок віршів авторки,зокрема і нової збірки під назвою «Знайде тут прилисток душа…». Поезія Ганни Костів-Гуски звучала у майстерному прочитанні Іванни Швидковської, Марти Сеньків та Аліни Гриців (16 гр.), Ольги Горбач, Тетяни Осадчук, Вікторії Чернюх та Марії Ревуцької (15 гр.), Христини Стефанишин та Уляни Бачинської (14 гр.), Іванни Дутки та Марії Головацької (25 гр).
Творчість Ганни Костів-Гуски - це власна жертва Творцеві, рідному краю, сповідування великої любові, милосердя і самопожертви. Для неї поезія завжди була світом краси, досконалості й відкривала її вона для себе з творчості Шевченка, Франка, Лесі Українки, пізніше з віршів Ліни Костенко та інших сучасників. Поезія допомагає нам іншими очима подивитися на все довкола, збагнути світ у його величі. Завдяки поезії поетеса могла передавати радість і смуток, надії і співпереживання, які пронизували її душу.
У наш час збайдужілого суспільства лише духовність допоможе нам вирізнитися серед інших земних істот і почуватися справді людиною, знайти сили вистояти у незгодах, оглянутись довкола і зрозуміти: яке ж бо чисте небо над нами, яке ж величне сонце купається в голубих водах і як жайвори будять усе довкола зі сну, сповіщаючи про народження нового дня…
Л.А. Атаманчук