Наш календар
«Читаю Шевченка і лячно мені.
У кожному слові – теперішні дні»
Олег Герман
Щороку у березні приходить до нас славетний Кобзар – Тарас Шевченко, і щороку він новий і неповторний.
Уже 212 років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, але й сьогодні, як живий, говорить він із нащадками. Крізь століття незгасним вогнем палахкотить могутня і ніжна Шевченкова поезія.
Слово істини шукали у Шевченка наші діди-прадіди. Чеснотам навчав великий Кобзар наших батьків. І тепер, у час інформаційного вихору, навчаємось розуму у нього й ми, відкидаючи отой заїжджений ідеологами ще радянської доби образ пригнобленого селянина-кріпака в кожусі, бо ж Шевченко – це академік духу й мислі, мови й пензля, бунтар і лідер, що бореться й перемагає. І як тут не згадати Івана Драча:
Скиньте з Шевченка шапку.
Та отого дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха – зуха.
Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю всього лише сорок сім.
А то підробили діда і шкутильгаєте з дідом.
Ліниву свою недолугість за ним пускаєте слідом.
А він вибухає і шпетить всю вашу дурну макітру
І молодо круговертить. Молодо! Проти вітру!
А він все шукає до пари – наймичку з сиротою,
А він пропада за маною – не вашою, а отою!
Ігорне гору роботи, бо в нього роботи гора.
Гори до нього горнуться, сонце – на вістрі пера.
Він пильно у нас вдивляється.
Вільний свавільний самум.
Здається, ядерно вибухне з отих непокірних дум.
А то регоче і тішиться, наче хлопчисько радий.
Шевченко був молодим.
Шевченко завжди молодий.
Трагічні й водночас героїчні події сьогодення знову ставлять перед нами на повен зріст феномен Тараса Шевченка. Вони спонукають багатьох сучасників по-новому поглянути на його творчість, відзначити дивововижну актуальність ідей Кобзаря нашому тривожному часу. Феномен Тараса Шевченка як символу української культури, навіть більше – українськості тягнеться понад 160 років. Поет став образом, а його слова – зброєю визвольної боротьби.
Без сумніву, і сьогодні Тарас Григорович не був би осторонь подій, не був би байдужим спостерігачем новітньої трагедії нашого народу. Нині Шевченко змінився: із кожуха переодягнувся у піксель, а тавро «сільського поета» змив вогнем революції і війни. Як доказ – відео з Майдану, де Сергій Нігоян читає уривок з поеми «Кавказ», що набуло шаленої популярності. А ще – цитати, меми, поетові зображення в охоплених вогнем повномасштабної війни містах та селах України. Основні тексти – «Давидові псалми», «Заповіт», «Кавказ», тому що «Поборов Ти першу силу, побори ж і другу, ще лютішу!», «І вражою злою кров'ю волю окропіте», «Борітеся – поборете». Не оминаймо увагою ще одне відео, де звільняють Балаклію і знімають плакат «Мы с Россией один народ», а під ним, виявляється, було Шевченкове «Борітеся – поборете». Отож і нині поет нам нагадує, чому ми боремося і за що.
Тож давайте торкатися серцем до Шевченка, його творів, проникнімся їхнім духом і тим самим зможемо виконати поетові заповіти. Як весна оновлює природу, так і поезія Великого Тараса нехай оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ і рідну державу, бо ж і поет любив її понад усе:
Я так її, я так люблю
мою Україну убогу,
що проклену святого Бога,
за неї душу погублю!
Карбуймо ж Кобзареві заповіти у серце й душу, з ними – до Перемоги! І тоді на повен голос по всій славній Україні лунатимуть Шевченкові рядки:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
А чи всі сторінки життєпису Тараса Григоровича нами прочитано? Маємо можливість скласти самим собі іспит на обізнаність з особистістю та творчістю нашого національного генія, зайшовши за посиланням
https://tobm.org.ua/quiz/viktoryna-taras-shevchenko/
Оксана МАТІЙЧУК, завідувачка бібліотеки коледжу